Функції трудового права

Нині в загальній теорії права немає єдності поглядів щодо питання про функції права. Численні позиції зводяться до того, що під функцією права розуміють або соціальне призначення права» або напрями правового впливу на суспільні відносини, або те й інше разом (Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. — М.: Юристъ, 1999. — С. 252). Функції тру­дового права — це основні напрями впливу його норм на пове­дінку (свідомість, волю) людей в процесі праці для досягнення цілей і завдань трудового законодавства.

У літературі серед функцій трудового права виділяють вироб­ничу і захисну (Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Со­ветское трудового право: вопросы теории. — М.: Наука, 1978. — С. 27), економічну, соціальну, політичну, ідеологічну (виховну) (Советское трудовое право / Под ред. Пашкова А.С, Смирно­ва О.В. — М.:Юрид. лит., 1988. — С. 50—56). На думку П.Д. Пи-липенка, трудове право виконує соціальну функцію, а також спе­ціально-юридичні функції, до яких автор відносить захисну, ви­робничу і виховну (Трудове право України: Курс лекцій для студентів / За ред. П.Д. Пилипенка. — Л.: Вид-во Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2002. — С. 18—21).

У доповіді В. Єгорова, головного спеціаліста Департаменту Міжнародного бюро праці (МБП), "Реформа трудового законодав­ства: порівняльні аспекти", зробленій у квітні 2002 р. в Міністерстві праці та соціальної політики України, а також у розробле­ному спеціалістами МОП Керівництві з розробки трудового за­конодавства (Міжнародне бюро праці, Женева, 2002) було наго­лошено, що засобами трудового права має бути забезпечений баланс між соціальним захистом та економічною ефективністю. Таким чином, фактично визнається існування двох напрямків (функцій) впливу трудового права на розвиток суспільних відно­син — економічного і соціального захисту.

Останніми роками багато уваги приділяється розвиткові соці­альної функції трудового права. Вчені наголошують на тому, що соціальна функція вже не може обмежуватися лише охороною праці, як би широко це поняття не трактувалося, а зазнає роз­ширення шляхом включення до сфери трудового права найбільш повного закріплення і послідовного розвитку прав людини у сфері праці. Трудове право має виконувати місію гаранта здійснення широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод лю­дини у сфері праці. Окрім того, як вказує І.Я. Кисельов, важли­вою функцією трудового права є визначення і фіксація рухли­вого балансу між економічною ефективністю виробництва і соці­альною захищеністю працівників, рівнем умов їх праці (Кисе­лев И.Я. Цит. соч. — С. 31—33).

Соціальна функція трудового права, на нашу думку, реалізуєть­ся за трьома напрямами: соціальний захист працівника; соціаль­ний захист роботодавця; забезпечення соціального партнерства між найманими працівниками і роботодавцями.

Трудове право виникло як право захисту найманого праців­ника. Визнання державами соціально-економічних прав нарівні з особистими і політичними правами справило позитивний вплив передусім на трудове право і наповнило його новим змістом. Встановлення на законодавчому рівні певних обмежень щодо тривалості робочого часу, віку прийняття на роботу, застосуван­ня праці підлітків і жінок на небезпечних та шкідливих робо­тах, встановлення мінімальної заробітної плати, і зрештою про­голошення права людини на працю і його державних гарантій заклало основу для такого правового явища, як соціальна стан­дартизація. Соціальні стандарти як мінімальні загальнообо­в'язкові норми "проникли" у всі правові інститути трудового пра­ва. Сьогодні звичним стало розуміння необхідності приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних загальновизнаних соціальних стандартів, у тому числі й у сфері праці. Метою соціальних стандартів є забезпечення умов праці, гідних людини. Соціальна функція вийшла за межі охорони праці, вона дедалі більше розширює свій зміст за рахунок ви­знання державою цілого комплексу трудових прав працівників і встановлення їх гарантій.

Актуальною для трудового права України є адаптація націо­нального трудового законодавства до міжнародно-правових стан­дартів. Слід визнати, що чинне трудове законодавство у багатьох випадках ще не приведено у відповідність до ратифікованих за радянських часів конвенцій МОП, Міжнародних пактів про еко­номічні, соціальні та культурні права; про громадянські і полі­тичні права (ООН, 1966 р.). У зв'язку з прийняттям України в члени Ради Європи необхідною є підготовка до ратифікації Євро­пейської соціальної хартії, підписаної від імені України.

Соціальна функція також виявляється у тому, що засобами трудового права має забезпечуватися захист прав роботодавців у сфері соціально-трудових відносин. Ця справа нова для тру­дового права України. Фактично вона розпочалася з ухвалення спеціального Закону України "Про організації роботодавців" (24 травня 2002 р.). У Законі встановлено, що роботодавці мають право на свободу об'єднання в організації роботодавців для здій­снення і захисту своїх прав та задоволення соціальних, економіч­них та інших законних інтересів (ст. 2 Закону). Якщо органі­зації роботодавців отримали свій правовий статус, хоча й можна назвати декілька зауважень щодо цього, то правовий статус окре­мого роботодавця в трудовому праві поки що не визначено. За­лишається сподіватися, що в новому Трудовому кодексі Украї­ни цей недолік буде усунуто.

Соціальна функція трудового права виявляється й у регламен­тації відносин між найманими працівниками та їх представни­ками і роботодавцями та їх представниками (організаціями та об'єднаннями роботодавців) і державою у сфері соціального парт­нерства. Йдеться про організаційно-правові форми співпраці — консультації, переговори, укладання колективних договорів та колективних угод на виробничому, регіональному, галузевому та національному рівнях, а також про вирішення колективних тру­дових спорів із застосуванням примирно-третейської процедури. В Україні 1993 р. утворено спеціальний консультативний орган — Національну раду соціального партнерства з тристо­роннім представництвом, започатковано практику укладання ко­лективних угод, у тому числі й на національному рівні. У 1998 р. прийнято Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)''.

Правове регулювання соціального партнерства в Україні ще не завершено, очікується прийняття Закону "Про соціальне парт­нерство", а також передбачається введення в новому Трудовому кодексі спеціальної Книги сьомої "Соціальне партнерство", де буде встановлено комплекс норм щодо соціально-партнерських процедур, форм роботи, органів.

Контрольні запитання і завдання

1. Які суспільні відносини виступають предметом трудо­вого права?

2.Дайте характеристику індивідуальних трудових відно­син. Між ким вони виникають? Який їхній зміст?

3. Хто такі "наймані працівники", працівники, "подібні до найманих", "працюючі власники"?

4. Яка сфера дії трудового права? Праця яких суб'єктів ре­гулюється трудовим правом?

5. Які суспільні відносини вважаються колективними тру­довими відносинами? Який їхній зміст? Суб'єкти?

6. Спробуйте сформулювати поняття трудового права як галузі права.

7. Проаналізуйте суспільні відносини, що виникають у сфері зайнятості. Яким законодавством вони регулюються?

8. Що таке метод галузі права?

9. У чому виявляються особливості методу трудового пра­ва в умовах формування соціальної ринкової економіки?

10. Окресліть систему трудового права, її структурні части­ни, дайте їх коротку характеристику.

11. Які правові норми становлять загальну частину трудо­вого права?

Які правові інститути входять до складу індивідуаль­ного трудового права?

13. Які правові інститути утворюють колективне трудове право?

14. Наведіть інші думки науковців щодо предмета, методу
та системи трудового права.