ПЕРЕДМОВА. 10 квітня 2001 р. Кабінет Міністрів України своєю постано­вою затвердив Програму розвитку юридичної освіти на період до 2005 року

10 квітня 2001 р. Кабінет Міністрів України своєю постано­вою затвердив Програму розвитку юридичної освіти на період до 2005 року. Метою Програми є вдосконалення системи юри­дичної освіти, приведення її у відповідність до світових стан­дартів. Для вирішення цього завдання передбачається привес­ти зміст юридичної освіти у відповідність до сучасних вимог юри­дичної практики, поглибити вивчення національного законодав­ства і міжнародного права в аспекті захисту прав людини, по­рівняльного законодавства та правових систем сучасності. Ма­ють бути розроблений новий зміст правових дисциплін, які ви­кладаються у вищих навчальних закладах, шляхом прийняття нових навчальних програм правової освіти, створення нового по­коління підручників, навчально-методичних посібників та сучас­них інформаційних засобів навчання.

У цьому підручнику зроблено спробу врахувати зазначені положення програми і при висвітленні основних правових інсти­тутів трудового права України звернутися до зарубіжної прак­тики й міжнародних стандартів у світі праці. Ознакою підруч­ника є орієнтація на права людини у сфері праці. Поряд із аналі­зом чинного трудового законодавства увага приділяється сучасним проблемам трудового права в аспекті його удосконалення, відповідності положенням Конституції України, міжнародно-правовим актам, як ратифікованим Україною, так і тим, які ще належить ратифікувати.

Автор сподівається, що книга буде корисною і цікавою для студентів. Адже сучасний студент — здебільшого творча осо­бистість, яка живе у відкритому суспільстві і прагне не лише довідатися про зміст вітчизняних нормативно-правових актів, а й осягнути світ, у нашому випадку — світ праці, дізнатися про зарубіжний досвід і про кращі світові моделі. З огляду на це у підручнику не лише аналізується чинне законодавство, а й роз­глядаються актуальні проблеми сьогодення у правовому регулю­ванні трудових відносин, окреслено дискусійні питання. Отже, книга розрахована на вдумливого й допитливого читача.

Заслуговує на увагу те, що підручник побудований на концеп­туальних засадах, на яких було здійснено попереднє видання, підготовлене колективом авторів (Трудове право України: Під­ручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 564 с). У пропонованій книзі автор намагалася здійснити більш глибоке обґрунтування, зокрема по­ложення, що предметом трудового права виступають індивіду­альні й колективні трудові відносини у сфері найманої праці, а система трудового права складається із загальних положень, інди­відуального трудового права і колективного трудового права.

Цей підхід не вигадано автором цього підручника. Його було закладено російськими вченими у 1978 р. й розвинуто україн­ським вченим, доктором юридичних наук, професором А.Р. Ма-цюком у 1984 р. (Див.: Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. — К.: Наук, думка, 1984. — 280 с). Розвиток національного трудового законодав­ства, сучасна юридична практика у сфері трудового права в Украї­ні свідчать про життєвість і надзвичайну актуальність цієї те­орії й у наш час.

Названа концепція відповідає й сучасному зарубіжному досві­ду, який було узагальнено у ґрунтовній праці російського вче­ного, доктора юридичних наук, професора І.Я. Кисельова (Див.: Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учеб. для вузов. — М.: Дело, 1999. — 728 с), а також позиції Міжнародної організації праці, яку було викладено фахівцями цієї організації при обговоренні концепції нового Трудового кодексу України.

Ідея колективних трудових відносин знаходить все більше визнання серед вчених. Зокрема, про це свідчать монографії, підготовлені останніми роками (Див: Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Моногра­фія. — О.: Юрид. літ., 2001. — 328 с; Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових право­відносин: Монографія. — Ін-т д-ви і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — 264 с).

Автор щиро вдячна рецензентам: докторам юридичних наук Р.І. Кондратьеву і П.Д. Пилипенку за висловлені зауваження, які допомогли поліпшити книгу, а також опонентам, чия критика сприяла зміцненню концепції.