Вертикальні коливні рухи земної кори

Коливні рухи земної кори, її підняття і опускання відбувалися впродовж усієї геологічної історії Землі. Загальнокорові та внутрішньокорові рухи проявляються локально, як за площею так і за часом. Цим вони відрізняються від коливних рухів. Коливні рухи земної кори можна розглядати як загальну форму вертикальних тектонічних рухів Землі.

Незважаючи на те, що коливні рухи являють собою єдиний безперервний процес, за часом їх прояву їх можна поділити на сучасні, молоді, новітні та древні.

Сучасні рухи – це рухи, які відбуваються сьогодні і впродовж історичного періоду людства.

До молодих рухів відносяться рухи які проявилися впродовж голоцену.

Новітні рухи об’єднують рухи неоген-антропогенового часу.

Древні рухи це рухи, які відбувалися протягом усіх донеогенових геологічних епох.

В основу такої класифікації покладені методи, які застосовуються для вивчення коливних рухів. Серед методів розрізняють геодезичні, історичні, геоморфологічні та геологічні методи.

Геодезичні методи полягають у моніторингових спостереженнях за змінами геодезичних параметрів території впродовж певного часу. Вони дозволяють вивчати сучасні коливні рухи.

Історичніметоди засновані на використанні історичних пам’яток або відомостей, які вказують, що колись раніше протягом певного історичного часу, висота тої чи іншої частини суходолу над рівнем моря відрізнялася від сучасної. Вони використовуються при вивченні сучасних та молодих рухів.

Геоморфологічні методи полягають у вивченні форм сучасного рельєфу. Оскільки сучасний рельєф Землі сформувався у неогеновому та четвертинному періодах геоморфологічні методи найбільш інформативні при вивченні новітніх коливних рухів.

Геологічні методи вивчають осадові товщі, у потужності і складі яких відобразилися ознаки опускання чи підняття земної кори. Ці методи застосовуються для вивчення древніх коливних рухів.