Вимірювальними базами називають сукупності точок, ліній, поверхонь, від яких обмірюють деталь під час її виготовлення, контролю та складання

Розміри наносять за одним із трьох способів: ланцюговий, (рис. а) координатний (рис. б) або комбінований (рис. в).

Наносити розміри простих деталей рекомендується у такій послідовності:

спочатку наносять розміри форми кожного елемента деталі (розміри А₁, А₂, А₃, R), а потім розміри, що визначають положення цього елемента на деталі (розміри В₁, В₂, В₃).

Деякі з них (розміри R, А₂) одночасно визначають і форму, і положення елемента.

Останніми слід нанести габаритні розміри Г₁ і Г₂.

Наносити розміри саме тих елементів деталі, які виготовляються за даним кресленням, наприклад, діаметр отвору Æ (а не радіус R) і його глибину Н, довжину лиски Л і її глибину Т, а також розміри А і В, що координують (визначають) положення цих елементів на деталі

Не включати в загальний розмірний ланцюг розміри канавок, проточок, фасок, округлень та інших допоміжних елементів, оскільки точність їх виготовлення завжди менша за точність деталі в цілому. Розміри цих елементів необхідно вказати окремо комбінованим способом

Розміри діаметрів циліндричних поверхонь і розміри симетрично розташованих елементів деталей слід наносити від умовних баз, якими є осі обертання (рис. а) і площини симетрії (рис. б). Базами для виміру розмірів величини і положення отворів, де б вони не були розташовані, завжди є їх осі (рис. в).