Здійснення цивільних прав та виконання обов’язків

Здійснення цивільних прав – це вчинення тих дій, які складають зміст суб’єктивних прав. Інакше кажучи, це реалізація управомоченою особою можливостей, що складають зміст певного суб’єктивного права.

Всі питання, що пов’язані з обсягом, способом реалізації суб’єктивного права, відмовою від суб’єктивних прав, шляхом передачі їх іншим особам і т.і., вирішуються управомоченою особою вільно та на власний розсуд.

Наприклад, автор виданої книжки може вимагати від видавництва виплати йому авторського гонорару (ст. 445 ЦК), особа, якій завдані збитки, невиконанням зобов’язання, має право вимагати їх відшкодування (ч. 4 ст. 611 ЦК), власник, здійснюючи право власності проживає у своєму будинку (383 ЦК) або продає його.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Наприклад, автор художнього твору може так нікому і не надати дозволу на його використання, що ніяк не впливає на існування самого суб’єктивного права. Навпаки, спадкоємець, що, без поважної причини, не здійснив своє право на прийняття спадщини (не прийняв спадщину) в продовж встановленого законом терміну, втрачає це право.

Може уповноважений суб’єкт і відмовитись від свого майнового права або передати його іншому. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства (ст. 12 ЦК). Це пов’язано зі спеціальним правовим режимом таких речей. Важливим є те, що закон вказує на презумпцію добросовісності та розумності здійснення суб’єктивного цивільного права.

Виконання цивільних обов’язків – це вчинення тих дій, які складають зміст суб’єктивного обов’язку.

Цивільно-правові обов’язки, як і права, мають неоднаковий зміст. Так, в абсолютних правовідносинах обов’язок носить пасивний характер, тобто, зобов’язана особа повинна утримуватись від вчинення заборонених дій. Навпаки, у відносних правовідносинах, виконання обов’язку вчиняється через позитивні (активні) дії.

Наприклад, юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов’язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов’язані утримуватись від дій, якими ці права можуть бути порушені, продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві (ст. 655 ЦК), фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом іншій фізичній особі повинна її відшкодувати (ст. 1195 ЦК), особа, яка отримала певний результат за який вона обіцяла винагороду повинна виплатити її (ч. 1148 ЦК).

Оскільки суб’єктивні права і обов’язки взаємопов’язані, то їх здійснення залежить від способів реалізації[29]. Вказаний взаємозв’язок є нерозривним. При здійсненні абсолютного суб’єктивного права домінуюче значення має діяльність самої управомоченої особи по реалізації можливостей, що складають зміст певного права. При цьому дотримання заборони третіми особами є юридичною гарантією здійснюваності абсолютного права. Наприклад, право власності.

У відносних цивільних правовідносинах суб’єктивне право здійснюється у формі реалізації управомоченою особою правомочності вимоги. Тому відносне суб’єктивне право фактично здійснюється при виконанні зобов’язаною особою свого обов’язку[30]. Наприклад, здійснення права вимагати усунення загрози для життя є результат дій особи, що створила загрозу по її усуненню. Як видно, у відносних цивільних правовідносинах виконання обов’язку – це засіб задоволення інтересу управомоченої особи.